системи: стан та шляхи вирішення» (вул. Банкова, 6-8, конференц-зал).
Розглянуто стан наукового та інноваційного розвитку в Україні, його фінансування, законодавчого забезпечення Національної інноваційної системи, проблеми та шляхи їх вирішення.
Учасниками слухань зазначено, що Україна все ще зберігає достатній інтелектуальний потенціал, який здатний до генерації наукових ідей світового рівня, та входить до вісімки країн світу, які спроможні забезпечити повний цикл проектування та виробництва авіакосмічної техніки, до п\'ятірки країн світу з повним циклом виробництва танків та до десятки найбільших суднобудівних країн світу. У нашій країні розвинуті високотехнологічні галузі промисловості, зокрема виробництво важкого машинобудування, енергетичного устаткування, приладобудування. Однак, забезпечити ефективне використання наукових ідей на шляху до інноваційного розвитку та переходу до нового технологічного способу виробництва без реальних кроків в цьому напрямку та відповідного збільшення витрат на проведення наукових досліджень і розробок практично неможливо. За попередніми розрахунками, у 2015 році питома вага загального обсягу витрат на наукову сферу у ВВП становила 0,62%, з яких 0,21% - за рахунок коштів державного бюджету У 2016 році з державного бюджету передбачено ще менше - 0,18% ВВП. За даними 2014 року, частка обсягу витрат на наукові дослідження та розробки у ВВП країн ЄС-28 у середньому становила 2,03%.
Рівень розвитку інноваційної діяльності в Україні за роки незалежності знизився, інноваційна активність підприємств залишається нижчою порівняно з країнами - новими членами ЄС, стан інноваційної діяльності не відповідає завданням Стратегії сталого розвитку «Україна - 2020» щодо перетворення України в державу з сильною економікою та з передовими інноваціями. За Глобальним індексом інновацій (ГІ) у 2015 році Україна посіла 64 місце серед 141 економік світу, поступившись 1 позицією порівняно з 2014 роком. У 2010-2013 роках Україна в ГІ посідала місця від 60 до 71, тобто суттєвого покращення показників не відбувалося.
Серед причин такого стану - відсутність стимулів активізації інноваційної діяльності, фінансування якої здійснюється за рахунок власних коштів підприємств, при цьому бюджетне фінансування, як державна підтримка, має обмежений характер та не спрямоване безпосередньо на визначені пріоритетні напрями. Так, за 2012-2015 рр. обсяг бюджетного фінансування затверджених середньострокових пріоритетів становить 75,9% в обсязі фінансування стратегічних пріоритетів за цей період, решта коштів спрямовано на «Інше» (незатверджені інноваційні напрями).
В Україні ще не створено цілісну Національну інноваційну систему (НІС), здатну до створення, примноження, поширення знань та їх ефективного використання, не відбуваються структурні зрушення в економіці щодо нарощування високотехнологічних видів діяльності та не мають синергетичного ефекту, як наслідок - зниження за 2015 р. до 14% індикатора інноваційної модернізації України (частка доданої вартості переробної промисловості у ВВП). Стан та перспективи розвитку Національної інноваційної системи безпосередньо залежать від досконалості нормативно-правового регулювання сфери науки та інновацій, її ефективного застосування. Однак, законодавча база регулювання інноваційної діяльності створювалась у різні часи, за різними відмінними ознаками, що призводить до її фрагментарності, суперечливості окремих норм та положень.
Серед основних проблем, пов\'язаних з регуляторною дією національного законодавства в інноваційній сфері України та розвитком Національної інноваційної системи: відсутність довгострокових програм розвитку національної економіки, заснованої на інноваціях; невиконання, визначених законом, механізмів реалізації пріоритетів інноваційної діяльності; відсутність скоординованої діяльності органів державної влади, спрямованої на інноваційний розвиток країни; відсутність ефективних механізмів комерціалізації результатів завершених науково-технічних розробок.
Незважаючи на ці проблеми, науковці завжди приділяли особливу увагу доведенню своїх наукових результатів до практичної реалізації та мають відповідні інноваційні успіхи.
Наголошено, що забезпечити інноваційний характер економічного розвитку можна лише шляхом впровадження державою на постійній основі заходів зі стимулювання функціонування Національної інноваційної системи та безперервного контролю за її станом з метою завчасного запобігання виникнення будь яких загроз її сталому розвитку.
За результатами слухань прийнято Проект Рекомендацій відповідним органам державної влади та місцевого самоврядування.
Учасниками слухань були представники центральних органів виконавчої влади, серед яких: Міністерства освіти і науки України (Стріха М.В. - заступник Міністра, Шовкалюк В.С. - директор департаменту інноваційної діяльності та трансферу технологій, Чайка Д.Ю. - начальник відділу трансферу технологій), Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, Міністерства фінансів України; науковці Національної академії наук України (зокрема, Геєць В.М. директор Інституту економіки та прогнозування), науково-дослідних установ, вищих навчальних закладів, підприємці.
Від УкрІНТЕІ у слуханнях взяли участь: Чеботарьов В.П. - Голова Комісії з реорганізації УкрІНТЕІ, Дмитришин В.С. - зав. відділу, Кваша Т.К. - зав ВПАЗІД, Чмир О.С. - головний науковий співробітник, Паладченко О.Ф. - зав. відділу прогнозування науково-технологічного розвитку, Карлюк Г.В. - зав. відділу моніторингу та аналізу ресурсного забезпечення пріоритетів інноваційної діяльності.
Науковці УкрІНТЕІ брали безпосередню участь у підготовці інформаційно-аналітичних матеріалів щодо стану інноваційної діяльності в Україні. які були використані МОН та подані на слухання Комітету, і враховані у матеріалах та Рекомендаціях слухань.
Учасниками слухань зазначено, що Україна все ще зберігає достатній інтелектуальний потенціал, який здатний до генерації наукових ідей світового рівня, та входить до вісімки країн світу, які спроможні забезпечити повний цикл проектування та виробництва авіакосмічної техніки, до п\'ятірки країн світу з повним циклом виробництва танків та до десятки найбільших суднобудівних країн світу. У нашій країні розвинуті високотехнологічні галузі промисловості, зокрема виробництво важкого машинобудування, енергетичного устаткування, приладобудування. Однак, забезпечити ефективне використання наукових ідей на шляху до інноваційного розвитку та переходу до нового технологічного способу виробництва без реальних кроків в цьому напрямку та відповідного збільшення витрат на проведення наукових досліджень і розробок практично неможливо. За попередніми розрахунками, у 2015 році питома вага загального обсягу витрат на наукову сферу у ВВП становила 0,62%, з яких 0,21% - за рахунок коштів державного бюджету У 2016 році з державного бюджету передбачено ще менше - 0,18% ВВП. За даними 2014 року, частка обсягу витрат на наукові дослідження та розробки у ВВП країн ЄС-28 у середньому становила 2,03%.
Рівень розвитку інноваційної діяльності в Україні за роки незалежності знизився, інноваційна активність підприємств залишається нижчою порівняно з країнами - новими членами ЄС, стан інноваційної діяльності не відповідає завданням Стратегії сталого розвитку «Україна - 2020» щодо перетворення України в державу з сильною економікою та з передовими інноваціями. За Глобальним індексом інновацій (ГІ) у 2015 році Україна посіла 64 місце серед 141 економік світу, поступившись 1 позицією порівняно з 2014 роком. У 2010-2013 роках Україна в ГІ посідала місця від 60 до 71, тобто суттєвого покращення показників не відбувалося.
Серед причин такого стану - відсутність стимулів активізації інноваційної діяльності, фінансування якої здійснюється за рахунок власних коштів підприємств, при цьому бюджетне фінансування, як державна підтримка, має обмежений характер та не спрямоване безпосередньо на визначені пріоритетні напрями. Так, за 2012-2015 рр. обсяг бюджетного фінансування затверджених середньострокових пріоритетів становить 75,9% в обсязі фінансування стратегічних пріоритетів за цей період, решта коштів спрямовано на «Інше» (незатверджені інноваційні напрями).
В Україні ще не створено цілісну Національну інноваційну систему (НІС), здатну до створення, примноження, поширення знань та їх ефективного використання, не відбуваються структурні зрушення в економіці щодо нарощування високотехнологічних видів діяльності та не мають синергетичного ефекту, як наслідок - зниження за 2015 р. до 14% індикатора інноваційної модернізації України (частка доданої вартості переробної промисловості у ВВП). Стан та перспективи розвитку Національної інноваційної системи безпосередньо залежать від досконалості нормативно-правового регулювання сфери науки та інновацій, її ефективного застосування. Однак, законодавча база регулювання інноваційної діяльності створювалась у різні часи, за різними відмінними ознаками, що призводить до її фрагментарності, суперечливості окремих норм та положень.
Серед основних проблем, пов\'язаних з регуляторною дією національного законодавства в інноваційній сфері України та розвитком Національної інноваційної системи: відсутність довгострокових програм розвитку національної економіки, заснованої на інноваціях; невиконання, визначених законом, механізмів реалізації пріоритетів інноваційної діяльності; відсутність скоординованої діяльності органів державної влади, спрямованої на інноваційний розвиток країни; відсутність ефективних механізмів комерціалізації результатів завершених науково-технічних розробок.
Незважаючи на ці проблеми, науковці завжди приділяли особливу увагу доведенню своїх наукових результатів до практичної реалізації та мають відповідні інноваційні успіхи.
Наголошено, що забезпечити інноваційний характер економічного розвитку можна лише шляхом впровадження державою на постійній основі заходів зі стимулювання функціонування Національної інноваційної системи та безперервного контролю за її станом з метою завчасного запобігання виникнення будь яких загроз її сталому розвитку.
За результатами слухань прийнято Проект Рекомендацій відповідним органам державної влади та місцевого самоврядування.
Учасниками слухань були представники центральних органів виконавчої влади, серед яких: Міністерства освіти і науки України (Стріха М.В. - заступник Міністра, Шовкалюк В.С. - директор департаменту інноваційної діяльності та трансферу технологій, Чайка Д.Ю. - начальник відділу трансферу технологій), Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, Міністерства фінансів України; науковці Національної академії наук України (зокрема, Геєць В.М. директор Інституту економіки та прогнозування), науково-дослідних установ, вищих навчальних закладів, підприємці.
Від УкрІНТЕІ у слуханнях взяли участь: Чеботарьов В.П. - Голова Комісії з реорганізації УкрІНТЕІ, Дмитришин В.С. - зав. відділу, Кваша Т.К. - зав ВПАЗІД, Чмир О.С. - головний науковий співробітник, Паладченко О.Ф. - зав. відділу прогнозування науково-технологічного розвитку, Карлюк Г.В. - зав. відділу моніторингу та аналізу ресурсного забезпечення пріоритетів інноваційної діяльності.
Науковці УкрІНТЕІ брали безпосередню участь у підготовці інформаційно-аналітичних матеріалів щодо стану інноваційної діяльності в Україні. які були використані МОН та подані на слухання Комітету, і враховані у матеріалах та Рекомендаціях слухань.
